06.06.2019

КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ІНВАЛІДІВ

Стаття 1:

Мета Мета Конвенції полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного здійснення всіма інвалідами всіх прав людини й основоположних свобод. До інвалідів належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які під час взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Стаття 2:

Визначення Ця стаття дає визначення деяким основним термінам, що використовуються у Конвенції, зокрема, «спілкування», «мова», «дискримінація за ознакою інвалідності», «розумне пристосування» і «універсальний дизайн».

Стаття 3:

Загальні принципи Конвенція базується на принципах поваги до гідності; недискримінації; залучення та включення; поваги до особливостей; рівності можливостей; доступності; рівності між чоловіками і жінками і поваги до прав дітей.

Стаття 4:

Загальні зобов’язання Країни повинні вжити ряд заходів, активно залучаючи інвалідів, щоб забезпечити і заохотити повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма інвалідами без будь-якої дискримінації.

Стаття 5:

Рівність і недискримінація Всі особи є рівними перед законом і за ним. Всі особи мають право на рівний захист закону й рівне користування ним без будь-якої дискримінації.

Стаття 6:

Жінки-інваліди Жінки-інваліди та дівчата-інваліди піддаються множинній дискримінації. Країни повинні вжити всіх відповідних заходів для забезпечення повного здійснення жінками-інвалідами всіх прав людини й основоположних свобод, викладених у Конвенції.

Стаття 7:

Діти-інваліди Діти-інваліди мають ті ж самі права людини, що і всі інші діти. В усіх діях стосовно дітей-інвалідів першочергова увага повинна приділятися вищим інтересам дитини. Діти-інваліди мають право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що їх зачіпають.

Стаття 8:

Просвітно-виховна робота Країни повинні підвищувати освіченість у питаннях прав, здібностей і внеску інвалідів. Країни повинні боротися зі стереотипами і упередженістю стосовно інвалідів через проведення кампаній, освіту, органи масової інформації і виховно-ознайомчі програми.

Стаття 9:

Доступність Інваліди мають право мати доступ до всіх аспектів суспільного життя нарівні з іншими, зокрема, до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв’язку і до інших об’єктів і послуг, що надаються населенню.

Стаття 10:

Право на життя Інваліди мають право на життя. Країни повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення цього права інвалідами нарівні з іншими.

Стаття 11:

Ситуація ризику та надзвичайні гуманітарні ситуації.  Країни повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення захисту та безпеки всіх осіб з обмеженими можливостями в ситуаціях ризику, включаючи збройні конфлікти, надзвичайні гуманітарні ситуації та стихійні лиха.

Стаття 12:

Рівність перед законом Люди з обмеженими можливостями мають право на визнання в якості осіб перед законом. Люди з обмеженими можливостями володіють правоздатністю нарівні з іншими в усіх аспектах життя. Країни повинні вжити належних заходів для надання підтримки людям з обмеженими можливостями, щоб вони могли ефективно здійснювати свою правоздатність.

Стаття 13:

Доступ до правосуддя Люди з обмеженими можливостями мають право на ефективний доступ до правосуддя нарівні з іншими, в тому числі шляхом надання відповідних приміщень.

Стаття 14:

Свобода і особиста недоторканність Люди з обмеженими можливостями мають право на свободу та особисту недоторканність на рівній основі з іншими. Існування інвалідності саме по собі не може бути використане як виправдання позбавлення волі.

Стаття 15:

Свобода від тортур та жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання Люди з обмеженими можливостями мають право на свободу від тортур та від жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання. Ніхто не повинен піддаватися медичним або науковим дослідам без їхньої вільної згоди.

Стаття 16:

Свобода від експлуатації, насильства та жорстокого поводження Люди з обмеженими можливостями мають право на захист від всіх форм експлуатації, насильства і наруги, в тому числі на підставі статевих аспектів, в межах і за її межами дому.

Стаття 17:

Захист особистої цілісності Кожна людина з обмеженими можливостями має право на повагу на її фізичну чи психічну недоторканність на рівних основах з іншими.

Стаття 18:

Свобода пересування та громадянство Люди з обмеженими можливостями мають право на національность. Діти з обмеженими можливостями мають право мати ім’я, знати та бути доглянутими своїми батьками.

Стаття 19:

Самостійний спосіб життя та залученість в місцеву громаду. Інваліди мають право жити самостійно в громаді. Країни мусять забезпечити, щоб люди з обмеженими можливостями мали можливість вибирати, де їм жити і з ким вони живуть, і що їм надається за підтримки необхідного, щоб це зробити.

Стаття 20:

Індивідуальна мобільність Країни повинні вжити ефективних і належних заходів для забезпечення персональної мобільності для людей з обмеженими можливостями в порядку і строки, за своїм вибором, і за доступною ціною. Люди з обмеженими можливостями також мають право на доступ до якісних засобів, що полегшують мобільність, допоміжні технології та різні види послуг помічників і посередників.

Стаття 21:

Свобода вираження поглядів та переконань і доступ до інформації Люди з обмеженими можливостями мають право висловлювати свою думку, включаючи свободу давати і отримувати інформацію та ідеї всіх форм спілкування, в тому числі шляхом створення доступних форматів і технологій, жестові мови, абетки Брайля, підсилювальних і альтернативних способів спілкування, ЗМІ та всі інші доступні засоби спілкування.

Стаття 22:

Недоторканність приватного життя Люди з обмеженими можливостями мають право на недоторканність приватного життя. Інформація про людей з обмеженими можливостями, включаючи особисту інформацію та інформацію про своє здоров’я, повинні бути захищені.

Стаття 23:

Повага до дому та сім’ї Люди з обмеженими можливостями мають право одружуватися і засновувати сім’ю. Країни повинні забезпечити ефективну і відповідну підтримку для людей з обмеженими можливостями у вихованні дітей і надавати альтернативний догляд для дітей з обмеженими можливостями, де найближчі родичі не в змозі піклуватися про них.

Стаття 24:

Освіта Інваліди мають право на освіту без дискримінації. Країни повинні забезпечити, щоб люди з обмеженими можливостями могли отримати доступ до інклюзивної, якісної та безкоштовної початкової і середньої освіти у власній громаді. Країни повинні також надати відповідне житло і індивідуальну підтримку, щоб максимізувати знання і соціальний розвиток.

Стаття 25:

Здоров’я Інваліди мають право на найвищий досяжний рівень здоров’я без дискримінації. Країни повинні прийняти всі належні заходи, у тому числі заходи, які є гендерно чутливими, щоб люди з обмеженими можливостями мали доступ до того ж набору якості і рівня медичного обслуговування, який доступний для всіх інших, і які близькі до власної громади.

Стаття 26:

Проживання та реабілітація Країни повинні вжити ефективних і належних заходів для того, щоб люди з обмеженими можливостями мали право розвивати, досягати і зберігати максимальні здатності, незалежність і участь шляхом надання житлових та реабілітаційних послуг і програм.

Стаття 27:

Праця та зайнятість Люди з інвалідністю мають електронну право на працю, в тому числі права на працю в середовищі, що є відкритим, всеохоплюючим і доступним. Країни повинні вжити належних заходів з розширення можливостей зайнятості і кар’єрного росту для людей з обмеженими можливостями.

Стаття 28:

Достатній життєвий рівень та соціальний захист Люди з обмеженими можливостями мають право на достатній життєвий рівень, включаючи харчування, воду, одяг і житло, і на ефективний соціальний захист, включаючи зменшення масштабів убогості, і громадські житлові програми.

Стаття 29:

Участь у політичному та суспільному житті Люди з обмеженими можливостями мають право на участь у політичному і в суспільному житті, а також голосувати і бути обраними.

Стаття 30:

Участь у культурному житті, організації дозвілля, відпочинку і спорті Люди з обмеженими можливостями мають право на участь у культурному житті нарівні з іншими, в тому числі доступ до культурних цінностей, спектаклів і послуг, а також рекреаційних, відпочинкових та спортивних заходів.

Стаття 31:

Статистика та збирання даних Країни повинні зібрати інформацію про людей з обмеженими можливостями, за активної участі людей з обмеженими можливостями, щоб вони могли краще зрозуміти бар’єри, які вони відчувають, і реально імплементувати Конвенцію прав.

Статті 32–50

Статті 32–50 пояснюють, яким чином країни, які пов’язані Конвенцією, повинні забезпечити його повне здійснення. Вони також пояснюють відповідальність країн за те, щоб доповісти Комітету Організації Об’єднаних Націй про імплементацію Конвенції.